Матеріали практичного психолога школи Мельник О.О.
Формування в учнів мотивації до успіху в навчанні
Успіх у навчанні – це єдине джерело внутрішніх сил учня, що народжує енергію для подолання труднощів і бажання вчитися. Можна виділити чотири фактори, які визначають рівень мотивації досягнення успіху ?
прагнення успіху;
надія на успіх;
суб’єктивно оцінена ймовірність досягнення успіху;
суб’єктивні еталони оцінки досягнень.
Формування впевненості в успіх в кожного ще до початку виконання навчальної процедури мають стати одним із найважливіших педагогічних завдань.
Уявлення про свої високі здібності – ось те, що забезпечує мотивацію навчання набагато більше, ніж істинний рівень цих здібностей. Тому треба цілеспрямовано підвищувати мотивацію учнів на успіх у навчанні за допомогою педагогічних стратегій, спрямованих на формування впевненості у своїх можливостях ?
Робіть помилки нормальним і потрібним явищем
Страх зробити помилку дуже знижує індивідуальний рівень можливостей учня. Коли цей страх зникає, в учня відбувається прорив свідомості й він починає відчувати набагато більші можливості. Можна привести декілька прийомів для досягнення цієї мети ?
Розповідайте про помилки. Ведіть розмови про помилки як про важливу і природну частину процесу навчання. Показуйте цінність помилки як спроби.
Мінімізуйте наслідки від зроблених помилок. Це не означає, що не треба взагалі конструктивно критикувати чи виправляти помилки. Треба лише не перетворювати на самоціль і не прищеплювати учням навчену безпорадність.
Формуйте віру в успіх
Учні мають вірити, що успіх завжди можливий. Допоможіть їм побудувати таку впевненість за допомогою наступних прийомів, в основі яких позитивний зворотній зв’язок та безмежна віра в учнів.
Усі учні талановиті. Усі вони без винятку здатні опанувати навчальну програму. Учитель повинен тільки допомогти учню усвідомити себе особистістю, розбудити в ньому потребу в пізнанні себе, життя, світу, виховати в ньому почуття людської гідності – усвідомлення відповідальності за свої вчинки перед собою, товаришами, навчальним закладом, у якому він навчається, суспільством у цілому. Головний принцип при цьому – зняти почуття страху з душі учня, зробити його розкутим, вільним, навіювати впевненість у свої сили. Усі учні можуть учитися успішно, однак учитель повинен мати велике терпіння.
У групі треба створити доброзичливу обстановку, не кривдити учнів самому і не дозволяти цього учням.
Наголошуйте на будь-яких поліпшеннях. Повідомляйте про будь-які внески. Учні зі страхами невдач можуть взагалі відмовлятися щось писати, не довіряючи паперу, тому що будь-які помилки можуть бути виставлені на загальний осуд і огляд. Але в усних відповідях і дискусіях в групі такі учні можуть бути досить активними. Акцентуйте увагу на цінність активності учня. Вони задовольняють потребу вносити свій власний вклад у колективну роботу, як можуть. А це, одна із умов успішного навчання.
Розкривайте сильні сторони учнів . Кожен учень має якісь здібності, часом добре приховані. Ледь помітивши щось цінне в учневі, прямо скажіть йому про це чи напишіть у його зошити. Учні хочуть і готові чути про свої сильні сторони часто і докладно. Якщо вчитель не буде говорити про те, що в учня добре виходить, то звідки візьметься у нього почуття спроможності? Демонструйте віру в учнів . Віра вчителя у своїх учнів виявляється в його очікуваннях. Коли ви щиро демонструйте віру в здібності своїх учнів, то даєте їм більше сили, ніж-будь які оцінки.
Давайте шанс. Шанс, про який йдеться, – це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, за якої учень одержує можливість раптом для себе розкрити свої можливості. Взнавайте труднощі ваших завдань . Учні з поводженням, спрямованим на уникнення невдач, сприймають будь-яку нову задачу як важку. Взнавайте, що вони мають рацію, і ніколи не називайте свої завдання легкими.
Концентруй увагу учнів на минулих успіхах.
Повторюйте та закріплюйте успіхи. Якщо просування до нових навчальних задач загальмувалося, не поспішайте, поверніться до успішних завдань і повторіть вчорашні досягнення. Робіть процес навчання відчутним.
Визнавайте досягнення учнів.
Є учні, що вже досягли визначених успіхів, – благополучні, успішні учні. І є учні, що намагаються і хочуть поліпшити свої результати. Їх потрібно розрізняти, тому що підтримки потребують насамперед другі. Тому можна привести декілька ефективних прийомів визнання досягнень ?
Похвала, висловлена з очевидним ентузіазмом.
Винагорода. Пам’ятайте! Визнавати потрібно зростання намагань і ретельність, а не кращі результати.
Виставки. Досягнення учнів – твори, доповіді – можна вивішувати на дошку або стенд в аудиторії.
Позитивна ізоляція. Позитивна ізоляція дуже корисна для невпевнених учнів. Виберіть момент наприкінці уроку, поговоріть один на один з учнем про його успіхи.
Самовизнання. Зазвичай учні очікують, що їхні успіхи визнає вчитель замість того, щоб самим подивитися на себе з боку і прийняти власне рішення про свої досягнення. Цьому їх потрібно спеціально навчати!
Виберіть техніку підтримки, щоб допомогти учням відчути свою інтелектуальну спроможність. У цілому,використання елементів, прийомів стратегії досягнення успіху сумісно вчителям і батькам допоможе нашим учням радісно і успішно вчитися і жити.
Пам’ятайте! Учні приходять до навчального закладу з різним рівнем розвитку мотиву досягнення, заснованому на минулому досвіді.
Звернення учнів до вчителів
«Секрет встановлення добрих стосунків між учителями та учнями»
Спілкуйтеся з нами якомога більше, особливо в позаурочний час. Ми хочемо знати вас краще.
Цікавтеся стосунками у нашому колективі. Пам’ятайте: якщо ви будете знати, хто з однолітками є для нас авторитетом, це допоможе на уроках.
Пригадайте себе у дитинстві та впізнайте в нас колишнього себе! Давайте вчитеся один в одного! Будь ласка, відчуйте нас, сприймайте нас такими, якими ми є, зрозумійте наш внутрішній світ. Тоді ви зможете передбачити нашу поведінку.
Пам’ятайте, що добрі стосунки легко руйнуються, їх треба постійно підживлювати. Дрібниць тут не буває. Щоб зміцнити наші добрі стосунки, давайте разом шукати спільні інтереси та потреби.
Не обманюйте нашої довіри. Її важко завоювати, та легко втратити. Будьте чесні з нами.
Примушуйте нас до чогось лише тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися марними. Бо інакше ми можемо сприйняти це як посягання на нашу свободу особистості.
Вимагайте щось від нас з повагою. Нам легше сприйняти вимоги, якщо ви робите їх у ввічливій формі: вимоги-прохання, вимоги-поради.
Не будьте безапеляційними у своїх покараннях!
Ми любимо тих вчителів, які посміхаються та в яких є почуття гумору.
Зрозумійте, що часто ми мовчимо не від незнання предмета, а від страху перед аудиторією. Пригадайте свої перші уроки.
Викликаючи у нас почуття страху, ви принижуєте себе та нас. Ми починаємо хвилюватися та нічого не розуміємо. Подумки полічіть до десяти, перш ніж викликати наших батьків, робити запис у щоденниках чи відсилати нас до завуча: а чи не розписуєтесь ви у власному безсиллі?
Пояснюючи, переконуйте нас, дивіться на нас, не кричіть – в нас ще п’ять уроків.
Зрозумійте, ваш предмет – важливий, але він не центр Землі, є ще й інші!.. Не намагайтеся перекласти на домашнє завдання те, чого ви самі не встигли на уроці.
Не стрижіть нас, будь ласка, під один гребінець. Адже ми всі різні!
Пам’ятайте: те, наскільки легко нам вивчити ваш предмет, залежить тільки від вас.
Спілкуйся якомога більше з дітьми, особливо в позаурочний час.
Пам’ятай: знання стосунків у колективі (лідери, підлідери, відторгнуті, ізольовані, група ризику) обов’язково допоможе на уроках, особливо в екстремальних ситуаціях.
Пізнай у дітях себе колишнього – й навчайся у дітей! Відчувай іншу людину, сприймай її такою, якою вона є, зрозумій її внутрішній світ, передбач поведінку. Умій передбачати й оцінювати якусь ситуацію, річ або точку зору учня очима самого учня.
Запам’ятай: духовний контакт – це така сфера, яка легко руйнується, отже, постійно підживлюй її. Дрібниць у стосунках немає. Інколи дрібниця, на твою думку, вважається вагомою обставиною в очах учня чи класу. Найбільше зміцненню духовних контактів сприяють спільні інтереси та потреби.
Дорожи довірою дітей. Це вагомий компонент у діяльності будь-якої соціальної групи, який досягається завдяки особистій компетентності, сумлінності, чесності.