Матеріали практичного психолога школи Мельник О.О.

Формування в учнів мотивації до успіху в навчанні

Успіх у навчанні – це єдине джерело внутрішніх сил учня, що народжує енергію для подолання труднощів і бажання вчитися. Можна виділити чотири фактори, які визначають рівень мотивації досягнення успіху ?

• прагнення успіху;
• надія на успіх;
• суб’єктивно оцінена ймовірність досягнення успіху;
• суб’єктивні еталони оцінки досягнень.

Формування впевненості в успіх в кожного ще до початку виконання навчальної процедури мають стати одним із найважливіших педагогічних завдань.

Уявлення про свої високі здібності – ось те, що забезпечує мотивацію навчання набагато більше, ніж істинний рівень цих здібностей. Тому треба цілеспрямовано підвищувати мотивацію учнів на успіх у навчанні за допомогою педагогічних стратегій, спрямованих на формування впевненості у своїх можливостях ?

Робіть помилки нормальним і потрібним явищем

Страх зробити помилку дуже знижує індивідуальний рівень можливостей учня. Коли цей страх зникає, в учня відбувається прорив свідомості й він починає відчувати набагато більші можливості. Можна привести декілька прийомів для досягнення цієї мети ?

• Розповідайте про помилки. Ведіть розмови про помилки як про важливу і природну частину процесу навчання. Показуйте цінність помилки як спроби.
• Мінімізуйте наслідки від зроблених помилок. Це не означає, що не треба взагалі конструктивно критикувати чи виправляти помилки. Треба лише не перетворювати на самоціль і не прищеплювати учням навчену безпорадність.

Формуйте віру в успіх

Учні мають вірити, що успіх завжди можливий. Допоможіть їм побудувати таку впевненість за допомогою наступних прийомів, в основі яких позитивний зворотній зв’язок та безмежна віра в учнів.

Усі учні талановиті. Усі вони без винятку здатні опанувати навчальну програму. Учитель повинен тільки допомогти учню усвідомити себе особистістю, розбудити в ньому потребу в пізнанні себе, життя, світу, виховати в ньому почуття людської гідності – усвідомлення відповідальності за свої вчинки перед собою, товаришами, навчальним закладом, у якому він навчається, суспільством у цілому. Головний принцип при цьому – зняти почуття страху з душі учня, зробити його розкутим, вільним, навіювати впевненість у свої сили. Усі учні можуть учитися успішно, однак учитель повинен мати велике терпіння.

У групі треба створити доброзичливу обстановку, не кривдити учнів самому і не дозволяти цього учням.

Наголошуйте на будь-яких поліпшеннях. Повідомляйте про будь-які внески. Учні зі страхами невдач можуть взагалі відмовлятися щось писати, не довіряючи паперу, тому що будь-які помилки можуть бути виставлені на загальний осуд і огляд. Але в усних відповідях і дискусіях в групі такі учні можуть бути досить активними. Акцентуйте увагу на цінність активності учня. Вони задовольняють потребу вносити свій власний вклад у колективну роботу, як можуть. А це, одна із умов успішного навчання.

Розкривайте сильні сторони учнів . Кожен учень має якісь здібності, часом добре приховані. Ледь помітивши щось цінне в учневі, прямо скажіть йому про це чи напишіть у його зошити. Учні хочуть і готові чути про свої сильні сторони часто і докладно. Якщо вчитель не буде говорити про те, що в учня добре виходить, то звідки візьметься у нього почуття спроможності? Демонструйте віру в учнів . Віра вчителя у своїх учнів виявляється в його очікуваннях. Коли ви щиро демонструйте віру в здібності своїх учнів, то даєте їм більше сили, ніж-будь які оцінки.

Давайте шанс. Шанс, про який йдеться, – це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, за якої учень одержує можливість раптом для себе розкрити свої можливості. Взнавайте труднощі ваших завдань . Учні з поводженням, спрямованим на уникнення невдач, сприймають будь-яку нову задачу як важку. Взнавайте, що вони мають рацію, і ніколи не називайте свої завдання легкими.

Концентруй увагу учнів на минулих успіхах.

Повторюйте та закріплюйте успіхи. Якщо просування до нових навчальних задач загальмувалося, не поспішайте, поверніться до успішних завдань і повторіть вчорашні досягнення. Робіть процес навчання відчутним.

Визнавайте досягнення учнів.

Є учні, що вже досягли визначених успіхів, – благополучні, успішні учні. І є учні, що намагаються і хочуть поліпшити свої результати. Їх потрібно розрізняти, тому що підтримки потребують насамперед другі. Тому можна привести декілька ефективних прийомів визнання досягнень ?

• Похвала, висловлена з очевидним ентузіазмом.
• Винагорода. Пам’ятайте! Визнавати потрібно зростання намагань і ретельність, а не кращі результати.
• Виставки. Досягнення учнів – твори, доповіді – можна вивішувати на дошку або стенд в аудиторії.
• Позитивна ізоляція. Позитивна ізоляція дуже корисна для невпевнених учнів. Виберіть момент наприкінці уроку, поговоріть один на один з учнем про його успіхи.
• Самовизнання. Зазвичай учні очікують, що їхні успіхи визнає вчитель замість того, щоб самим подивитися на себе з боку і прийняти власне рішення про свої досягнення. Цьому їх потрібно спеціально навчати!

Виберіть техніку підтримки, щоб допомогти учням відчути свою інтелектуальну спроможність. У цілому,використання елементів, прийомів стратегії досягнення успіху сумісно вчителям і батькам допоможе нашим учням радісно і успішно вчитися і жити.

Пам’ятайте! Учні приходять до навчального закладу з різним рівнем розвитку мотиву досягнення, заснованому на минулому досвіді.

Звернення учнів до вчителів

«Секрет встановлення добрих стосунків між учителями та учнями»

• Спілкуйтеся з нами якомога більше, особливо в позаурочний час. Ми хочемо знати вас краще.
• Цікавтеся стосунками у нашому колективі. Пам’ятайте: якщо ви будете знати, хто з однолітками є для нас авторитетом, це допоможе на уроках.
• Пригадайте себе у дитинстві та впізнайте в нас колишнього себе! Давайте вчитеся один в одного! Будь ласка, відчуйте нас, сприймайте нас такими, якими ми є, зрозумійте наш внутрішній світ. Тоді ви зможете передбачити нашу поведінку.
• Пам’ятайте, що добрі стосунки легко руйнуються, їх треба постійно підживлювати. Дрібниць тут не буває. Щоб зміцнити наші добрі стосунки, давайте разом шукати спільні інтереси та потреби.
• Не обманюйте нашої довіри. Її важко завоювати, та легко втратити. Будьте чесні з нами.
• Примушуйте нас до чогось лише тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися марними. Бо інакше ми можемо сприйняти це як посягання на нашу свободу особистості.
• Вимагайте щось від нас з повагою. Нам легше сприйняти вимоги, якщо ви робите їх у ввічливій формі: вимоги-прохання, вимоги-поради.
• Не будьте безапеляційними у своїх покараннях!
• Ми любимо тих вчителів, які посміхаються та в яких є почуття гумору.
• Зрозумійте, що часто ми мовчимо не від незнання предмета, а від страху перед аудиторією. Пригадайте свої перші уроки.
• Викликаючи у нас почуття страху, ви принижуєте себе та нас. Ми починаємо хвилюватися та нічого не розуміємо. Подумки полічіть до десяти, перш ніж викликати наших батьків, робити запис у щоденниках чи відсилати нас до завуча: а чи не розписуєтесь ви у власному безсиллі?
• Пояснюючи, переконуйте нас, дивіться на нас, не кричіть – в нас ще п’ять уроків.
• Зрозумійте, ваш предмет – важливий, але він не центр Землі, є ще й інші!.. Не намагайтеся перекласти на домашнє завдання те, чого ви самі не встигли на уроці.
• Не стрижіть нас, будь ласка, під один гребінець. Адже ми всі різні!
• Пам’ятайте: те, наскільки легко нам вивчити ваш предмет, залежить тільки від вас.

Пам’ятка «Робота із учнями, що слабо встигають»

Під час опитування

• учневі пропонується приблизний план відповіді;
• дозволяється користуватися планом, складеним дома;
• відводиться більше часу для підготовки до відповіді біля дошки;
• можна робити попередні записи;
• користуватися наочністю;
• створювати ситуацію успіху;
• періодично перевіряти засвоєння матеріалу за темами;
• виробляти позитивне ставлення.

Під час вивчення нового матеріалу

• концентрувати увагу на найбільш важливих і складних розділах;
• частіше звертатися із запитаннями;
• залучати учнів як помічників;
• стимулювати питаннями, підтримкою у разі виникнення труднощі.

У ході самостійної роботи

• давати завдання, спрямовані на усунення помилок, допущених під час відповідей чи письмових робіт;
• зазначати позитивні моменти для стимулювання;
• допомагати під час усунення типових помилок поясненнями;
• допомагати частково.

Під час організації домашньої роботи

• підбирати завдання щодо усвідомлення та виправлення;
• проводити попередній інструктаж про порядок виконання домашньої роботи, про можливі ускладнення;
• розподіляти навантаження, аби уникнути перевантаження школярів.

П’ять секретів встановлення духовних стосунків між учителем та учнем

• Спілкуйся якомога більше з дітьми, особливо в позаурочний час.
• Пам’ятай: знання стосунків у колективі (лідери, підлідери, відторгнуті, ізольовані, група ризику) обов’язково допоможе на уроках, особливо в екстремальних ситуаціях.
• Пізнай у дітях себе колишнього – й навчайся у дітей! Відчувай іншу людину, сприймай її такою, якою вона є, зрозумій її внутрішній світ, передбач поведінку. Умій передбачати й оцінювати якусь ситуацію, річ або точку зору учня очима самого учня.
• Запам’ятай: духовний контакт – це така сфера, яка легко руйнується, отже, постійно підживлюй її. Дрібниць у стосунках немає. Інколи дрібниця, на твою думку, вважається вагомою обставиною в очах учня чи класу. Найбільше зміцненню духовних контактів сприяють спільні інтереси та потреби.
• Дорожи довірою дітей. Це вагомий компонент у діяльності будь-якої соціальної групи, який досягається завдяки особистій компетентності, сумлінності, чесності.