Поради психолога

Соціально-психологічна служба школи передбачає дотримання графіку роботи як у стінах школи так і за межами для проведення індивідуальних консультацій та діагностик, участь у методологічних заняттях та просвіти та самоосвіти, профілактичних діях, вирішення організаційних питань та зв’язків з громадськістю.

Графік роботи практичного психолога (початкова школа) Чижової Ольги Валентинівни (обідня перерва: 14:00-15:00)

Дні тижня Робочий час Учні Педпрацівники Батьки
Понеділок 9.00– 18.00 10.00 – 14.00 15.00 – 16.00 16.00 – 17.00
Вівторок 9.00 – 18.00 10.00 – 14.00 15.00 – 16.00 16.00 – 17.00
Середа 9.00 – 18.00 10.00 – 14.00 15.00 – 16.00 16.00 – 17.00
Четвер 9.00  — 18.00 10.00 – 14.00 15.00 – 16.00 16.00 – 17.00
П’ятниця 9.00 – 18.00 10.00 – 14.00 15.00 – 16.00 16.00 – 17.00

Графік роботи практичного психолога (школа ІІ-ІІІ ступенів) Мельник Ольги Олексіївни (обідня перерва: 13:00-14:00)

Понеділок 8.30 – 17.30    
Вівторок 8.00 – 17.00 14.30 – 16.30 консультації для учнів
Середа 8.30 – 17.30 15.30 – 17.30 консультації для батьків
Четвер 8.30 – 17.30 14.30 – 16.30 консультації для вчителів
П’ятниця 8.00 – 17.00    

Рекомендації щодо прийомів і методів розвитку творчих здібностей учнів (читати)

Памятка для батьків п’ятикласників

  • Спілкуйтеся зі своєю дитиною, цікавтеся її життям, розповідайте їй про своє. Діліться власними переживаннями, це допоможе досягти взаєморозуміння.
  • Спостерігайте за сином чи донькою. Ви, як ніхто інший, знаєте свою дитину. І саме вам її «йорзання» на стільці чи закушена губа можуть багато про що розповісти і без слів.
  • Дбайте про зовнішній вигляд дитини, її чистоту, охайність. Пам’ятайте, що для підлітків зовнішність є дуже важливою.
  • Створюйте сприятливі умови для навчання дитини і повсякчас поліпшуйте їх. Учні основної школи часто звертаються до додаткових джерел інформації, виконуючи домашнє завдання. У наш час є багато пізнавальної, енциклопедичної, навчальної літератури, дисків. Придбавши потрібне, Ви полегшите дитині навчання.
  • Цікавтеся життям дитини у школі. Регулярно спілкуйтеся з класним керівником, особливо на початку навчального року.
  • Не гарячкуйте під час розв’язання конфліктних ситуацій! Вислухайте думку всіх учасників конфлікту. Будьте послідовними, думайте про наслідки. Попереду у дитини ще не один рік навчання.
  • Не карайте дитину за низькі оцінки. Пам’ятайте, що зниження успішності під час переходу до основної школи – явище природне, очікуване. Ліпше допоможіть дитині. Не варто наголошувати при цьому, що Вам ніхто не допомагав, Ви самі з усім управлялись.
  • Контролюйте навчання, відпочинок, дозвілля своїх дітей. Регулярно перевіряйте роботу в зошитах та записи у щоденнику. Важливо, щоб усі домашні завдання були виконаними, проте ще важливіше не допустити перевтоми дитини.
  • Співпрацюйте з класним керівником, допомагайте за потреби, адже він нещодавно познайомився з дітьми: всього одразу не охопиш.     

Підтримка дитини родиною

  • Частіше обіймайте, цілуйте дитину, хваліть її. Не думайте, що ваша дитина і так знає, що ви її любите.
  • Нехай ваша любов до дитини буде виражена словами, тоном голосу й поглядами, що відображають вашу любов.
  • Це неправда, що з віком дітям усе менше подобається фізичні контакти (обійми, поцілунки). Але поважайте дистанцію, встановлювану дитиною.
  • Хоча б раз на тиждень один вечір робіть щось усією родиною. Нехай усі члени сімї подумають і домовляться, що вони хотіли б зробити разом. Поділяйте інтереси дітей.
  • Якщо у вас двоє дітей, надайте кожному з них можливість індивідуально провести з вами якийсь час. Наприклад: десять хвилин після школи, півгодини перед сном тощо. Дайте їм зрозуміти, що вам теж хочеться побути з ними.
  • Поговоріть з дітьми про те, як зробити вашу квартиру більш комфортабельною й гостинною для них і їхніх друзів. Вживіть заходів для досягнення цього.

Батьки, як приклад соціальних зв’язків

  • Щодня запитуйте в дитини: «Як справи?» Почніть із простих запитань: «Що було в школі?» Зробіть такі розмови звичкою.
  • Уважно слухайте дитину. Нехай для неї стане очевидним той факт, що ви цінуєте її думку, знання, поважаєте її почуття.
  • Нехай дитина самостійно робить те, що вона повинна робити. Одночасно, вона повинна відчувати, що ви можете прийти на допомогу. Негайно приходьте на допомогу, коли вона потрібна.
  • Деякі діти дуже рухливі: їм потрібно постійно бігати, їм важко спокійно сидіти. Не наполягайте на тому, щоб дитина цілком утамувалася й сіла до того, як ви почнете з нею розмовляти.
  • Переконайтеся, що коли ви вирішили поговорити з дитиною, для цього є придатне місце. Це може бути її кімната, кухня або будь-яке інше місце. Телевізор повинен бути вимкнений.

Спілкування з батьками

  • Будьте готові поговорити з дитиною тоді, коли їй це необхідно.
  • Регулярно запитуйте в дитини про те, що вона думає, в що вірить, у чому переконана. Приймайте як факт і поважайте ту обставину, що ви згодні далеко не з усім, у чому переконана ваша дитина.
  • Ніколи не приклеюйте ярлики до переконань дитини: дурниці, нісенітниця. Якщо хочете заперечити, скажіть краще: «Зараз ти в це віриш, але згодом, коли ти станеш доросліше…»
  • Час від часу проводьте з дитиною цілий день разом. Підіть у зоопарк, на природу. За цей день ви переговорите про все на світі.
  • Не думайте, що вашій дитині байдужі події, що відбуваються у світі: голод, війни, тероризм. Дуже багато дітей важко переживають подібні події. Поговоріть з ними про те, що вони бачили й чули, і заспокойте їх.
  • Чим менше у вас заборонених тем для розмов з дитиною, тим більше вона з вами буде ділитися. Якщо ви чогось не знаєте й не можете відповісти на запитання дитини, допоможіть їй докопатися до істини. Єдине, про що вам не слід говорити з дитиною – це про інтимні подробиці вашого особистого життя.

Участь батьків у житті школи

  • Поговоріть з кожним із шкільних учителів вашої дитини хоча б раз на рік.
  • Регулярно запитуйте дитину про те, що вона вивчає в школі. Запропонуйте допомогу у виконанні домашніх завдань. Наприклад, допоможіть написати план твору, допоможіть порадою, запропонуйте щось своє, разом сходіть у бібліотеку. Але писати за дитину твір не слід.
  • Якщо в школі батьківські збори, обов’язково сходіть.
  • Беріть участь у роботі батьківського комітету. Допомагайте школі.
  • Якщо вам у школі щось не подобається, поговоріть з учителями, адміністрацією. Якщо ви не можете запропонувати нічого конструктивного для поліпшення ситуації, зверніться за порадою і за ідеями до інших батьків.

Правила для батьків

  • Домовтеся між собою, якої поведінки ви очікуєте від дитини. Виховуючи дитину, батькам слід дотримуватися єдиних поглядів і не суперечити один одному.
  • Час від часу переглядайте ваші вимоги до дитини. Вони розумні? Чесні? Чи достатньо ви поважаєте права дитини? Якщо у вас виникли якісь сумніви, прочитайте літературу про виховання.
  • Поговоріть з дитиною про ваші вимоги до її поведінки. Поясніть, чому вони важливі. Використовуйте зрозумілу дитині мову.
  • Запитайте думку дитини про ваші вимоги до її поведінки. Часто виявляється, що ваші вимоги й погляди дитини збігаються.
  • Регулярно переглядайте сімейні правила для підлітків, вони повинні відповідати їхньому віку й рівню зрілості.
  • Коли ви не впевнені в тому, що слід робити, поговоріть з іншими батьками, із представниками церкви, зі шкільним психологом або досвідченими вчителями. Вони можуть дати вам слушну пораду.
  • Заздалегідь домовтеся про покарання, якщо дитина порушить сімейні правила. Будьте готові до того, щоб стримати слово.
  • Вислухайте думку дитини про покарання. Коли до дітей ставляться шанобливо й серйозно, вони можуть запропонувати цікаві ідеї.
  • Будьте сталими. Повторюйте правила й заохочуйте їхнє виконання. З іншого боку будьте готові до можливого перегляду ваших вимог і покарань, коли діти стають дорослішими або обставини життя родини змінюються. Абсолютно необхідно змінювати деякі правила в міру зростання і дорослішання дитини.
  • Розглядайте дисципліну як спосіб навчання дитини, а не як форму покарання. Пам’ятайте, що найкраща дисципліна виростає на грунті взаємної поваги й близьких взаємин, а не на проявах влади або авторитаризму.
  • Не можна висувати дисциплінарні вимоги до дитини, виявляючи при цьому злість або жорстокість. Якщо ви відчули своє безсилля, злість, зверніться по професійну допомогу.
  • Якщо, не зважаючи ні на що, дитина продовжує порушувати встановлені вами правила, припиніть її карати й зясуйте, в чому причина такої поведінки. Може виявитися, що причини лежать у площині емоційних чи психологічних проблем дитини або пов’язані із захворюванням.